Слово "жульєн" з’явилося у Франції близько 300 років тому. Щоправда, тоді у нього не було нічого спільного із звичною нам теплою закускою - так називали спосіб нарізки овочів (коренеплоди - тонкою соломкою, цибулю і томати - тонкими кільцями). Вважалося, що саме так продукти найкраще зберігатимуть смак, аромат і більшість корисних властивостей. За однією з версій, спосіб назвали жульєном через співзвучність назві французького літнього місяця juillet – липень, коли з’являються перші овочі. За іншою - що так звали кухаря, який вигадав цей спосіб нарізки.
Рецепт приготування поступово вийшов за межі Франції, а нарізати таким чином стали не лише овочі, а й м’ясо, рибу, гриби.
Зрештою на наших теренах "жульєном" почали називати гарячу закуску з м’яса та грибів (або ж з морепродуктів) під сирною скоринкою. У Франції ж аналогічна страва називається "кокот". Кокот традиційно подають у маленьких порційних формочках з ручкою - кокотницях
Подавати жульєн до столу слід гарячим. Кокотницю ставлять на тарілку, вкриту серветкою, а їсти жульєн слід маленькою ложкою.
0 коммент.:
Дописати коментар